Почалася проза життя, і молодий чоловік запитує дружину: — Які мені вдягнути штани,—ті, що не прасовані, чи ті, то без ґудзиків?
—Підсудний! Що ви маєте додати на своє виправдання? —Тисячу доларів, пане суддя, і не більше!
— Скажи мені, милий, як це трапилося, що ти в мене закохався? — От бачиш, тепер це і тебе дивує...
Мисливець знімає з плеча рушницю, цілиться і вбиває куріпку. — Друга! — говорить він з гордістю товаришам. — А де ж перша? — Це було ще до війни.
Зустрілися давні знайомі. Згадали своїх дружин. Один і питає другого: — Твоя жінка така ж вродлива, як і була? — Така, тільки тепер їй для цього потрібно на годину більше часу! |